Чому я не розмовляю з рекрутерами Google

(Оригінал цієї статті знаходиться тут.)

Автор: Єгор Бугаєнко.

Це розповідь з життя і не тільки про Google. Я отримую повідомлення від рекрутерів з Amazon, Facebook і з менших стартапів Силіконової долини. Вони якось мене знаходять, найімовірніше через цей блоґ, мої книжки або мій акаунт на GitHub’і. Вони завжди починають словами “Ми дуже вражені вашим профілем” і закінчують — “Сплануймо співбесіду”. Я завжди відповідаю однаковим текстом, і вони завжди зникають, але щоб повернутися через кілька місяців під іншим іменем. Я поясню вам свої доводи; може, ви зробите так само, і ми зможемо змінити цю обставину в індустрії.

(Image: :copyright: The Deer Hunter (1978) by Michael Cimino)

Дисклеймер: Я справді розумію, що це багатомільярдні компанії, найкращі в індустрії, і я ніщо в порівнянні з ними. Я розумію, що їхні рекрутери не переймаються моїми відповідями — вони просто тиснуть “видалити” і йдуть далі. Я також розумію, що вони ніколи не побачать цього посту, і ця стаття може нічого й не змінити. Однак я мав її написати.

Ось що я їм відписую:

Дякую за ваше повідомлення. Мене воно дійсно зацікавило. Я не проти співбесіди. Але є одна умова: співбесіду має проводити той, на кого я буду працювати. Мій майбутній безпосередній менеджер.

Рекрутер, отримавши цю відповідь, ніколи більше до мене не звертається.

Чому я це посилаю?

Що ж, через урок, який я отримав два роки тому, коли мене спробував найняти Amazon. Я отримав повідомлення від компанії, що вони дуже вражені моїм профілем і не можуть дочекатися на співпрацю зі мною. Їм був потрібен я, більше ніхто. Я був наївний, повідомлення справді мені лестило.

Ми спланували співбесіду в штаб-квартирі в Сіетлі. Вони оплатили мій квиток на літак (з Сан-Франциско) і ніч у п’ятизірковому готелі. Я був вражений. Вони справді були зацікавлені. Як і я.

Вони оплатили мій квиток на літак і ніч у п’ятизірковому готелі. Я був вражений.

Те, що відбулося на співбесіді, напевно, дуже нагадувало історію Макса Хауела з Google’ом: якісь програмісти, які нічогісінько не знали про мій профіль, просили мене винайти якісь алгоритми на інтерактивній дошці протягом майже чотирьох годин. Чи я дав собі раду? Не думаю. Чи вони зробили мені офер? Ні.

Чого я навчився?

Це було марнування часу. Для обох сторін.

Їхня бюрократична машина спроєктована для обробки сотень кандидатів за місяць. Щоб їх надибати і заманити, працює армія мавп рекрутерів, які розсилають теплі повідомлення до таких людей, як я. Вони мають якось перевіряти кандидатів, але вони надто ледачі, щоб зробити цей процес ефективним і творчим. Вони просто проганяють їх крізь випадкових програмістів, котрі повинні ставити їм якнайскладніші запитання.

Я не кажу, що люди, які складуть їхній іспит, не є гарними програмістами. І не кажу, що я гарний програміст — гляньмо правді у вічі, я ж не склав тесту. Вірю, що ця система відбору є непоганою. Але я хочу сказати, що вона суперечить початковому повідомленню, яке я отримав від рекрутерки.

Якби вона почала повідомлення так: “Ми шукаємо експерта з алгоритмів”, ми б далі не пішли й не змарнували б нашого часу. Ясен світ, я не експерт з алгоритмів. Нема змісту питати мене про проходження двійкових дерев; я не знаю відповідей, і мені ніколи не буде цікаво їх дізнатися. Я намагаюся бути експертом у дечому іншому, скажімо, в об’єктно-орієнтованому дизайні.

Була очевидна розбіжність між моїм профілем і сподіваннями співбесідників. Я не звинувачую їх і не звинувачую її. Вони ж усі просто раби підлеглі. Я звинувачую себе, що не прояснив цього з ними наперед.

Нема змісту питати мене про проходження двійкових дерев; я не знаю відповідей, і мені ніколи не буде цікаво їх дізнатися.

Я мав би їй сказати, що не хочу, щоб співбесіду проводили якісь програмісти, інакше її провалю, швидше за все. Не було потреби пробувати. Я хотів, щоб співбесіду проводив той, кому я по-справжньому потрібен: мій майбутній начальник. Ця людина зрозуміє мій профіль і не ставитиме безглуздих запитань про алгоритми, просто тому що вона знає, які мене чекають обов’язки, і які проблеми я буду вирішувати, якщо мене наймуть.

На жаль, спостерігаючи протягом двох років за наслідками таких відповідей рекрутерам, я бачу, що вони нічого змінити не можуть. Вони зобов’язані забезпечити формальну і стандартну перевірку кожного, почавши з тих самих теплих обіцянок і лестощів.

Вибачте, рекрутери, стандартних співбесід більше не хочу.